+380 (44) 239-23-90 вул. Тургенєвська, 46/11, секція 1, оф. 2

DeveLAWpment

ОПЗ

6 березня 2016 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення процесу приватизації» (Закон), що вніс зміни до Закону України «Про приватизацію державного майна» 1992 року, удосконаливши приватизаційні процедури шляхом встановлення прозорих правил проведення приватизації та залучення добросовісних національних та іноземних інвесторів, націлених на модернізацію виробництва.

Символічним стало те, що в якості принципів приватизації стали фігурувати «відкритість» і «прозорість» (ст. 2), чого раніше не було.

Було розширено категорію осіб, які не можуть бути покупцями об’єктів, що підлягають приватизації, а саме:

 юридичні особи, власником більш як 25 відсотків акцій (часток, паїв) яких є держава Україна (ч. 3 ст. 8): така вимога продиктована необхідністю передачі державних підприємству у дійсно «приватні руки», де вплив держави якщо й буде, то матиме незначний характер;

 юридичні особи чи пов’язані з ними особи, зареєстровані в державі, визнаній Верховною Радою України державою-агресором, або стосовно яких застосовано санкції відповідно до законодавства, а також фізичні особи чи пов’язані з ними особи, які мають громадянство держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, або стосовно яких застосовано санкції відповідно до законодавства (ч. 3 ст. 8). Дане нововведення має на меті унеможливити приватизацію державних підприємств російськими фізичними та юридичними особами, які традиційно мали певний вплив і зв’язки з українською економікою.

В контексті прийняття Законів України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» 2014 року, «Про внесення змін до деяких законів України щодо відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи» 2015 року, а також внесення ряду змін в Податковий кодекс України, Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», спрямованих на розкриття інформації про фізичних та юридичних осіб з метою дотримання транспарентності, Законом передбачено, що для участі в приватизації необхідно подати інформацію про потенційних покупців об’єктів приватизації або осіб, в інтересах яких придбаваються державні об’єкти, їх засновників, учасників, в т.ч. фізичних осіб – кінцевих бенефіціарних власників (контролерів). Потенційні покупці – фізичні особи повинні представити довідку органу доходів і зборів про подану декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), а потенційні покупці – юридичні особи повинні надати інформацію про фінансово-майновий стан (ч. 4 ст. 9).

Відповідно до Закону сторонам надана можливість визначити підсудність можливих спорів: за угодою сторін спори, що виникають між продавцем та покупцем у зв’язку з договором купівлі-продажу об’єкта приватизації чи на його підставі можуть передаватися міжнародному комерційному арбітражному суду (ч. 10 ст. 27). Таке положення має на меті створити альтернативу розгляду спорів у національних судах, які не користуються великим рівнем довіри серед інвесторів.

Закон передбачив, що підготовка до приватизації та продаж єдиних майнових комплексів державних підприємств та акцій акціонерних товариств, які на момент прийняття рішення про приватизацію мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави або ознаки домінування на загальнодержавному ринку, а також підприємств оборонно-промислового комплексу, може здійснюватися із залученням на конкурсних засадах радників у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку (ч. 7 ст. 16). Такі радники мають передусім об’єктивно оцінити об’єкт, «популяризувати» його серед можливих інвесторів та сприяти «якнайкращому» його продажу з точки зору інтересів держави.

Так, український законодавець підготував сприятливий ґрунт для приватизації державного сектора. Тепер задача лише за реалізацією законодавчих нововведень.