Виконання судових та арбітражних рішень

Наш підхід до вирішення національних та міжнародних спорів у комерційних та загальних судах

Адвокати «Юрзовнішсервіс» мають великий досвід визнання та виконання іноземних судових та арбітражних рішень. Процедура є простою, якщо боржник, українська компанія, готовий платити за рішенням суду або арбітражу. Але найчастіше боржник обирає стратегію зробити все можливе і неможливе, щоб не платити або принаймні відкласти платіж на якомога довше. Відповідно, боржник використовує різні процесуальні засоби для досягнення такої стратегії, зокрема, і скасування рішення арбітражу. Адвокати «Юрзовнішсервіс» обізнані з такими стратегіями і знають як з ними боротися у судовому процесі.

Підстави для виконання передбачені законом. Міжнародні договори та принцип взаємності

Цивільно-процесуальний кодекс України (далі – ЦПКУ) передбачає, що рішення, винесене судом іноземної держави, може бути визнане та виконане в Україні, якщо між державами існує двосторонній договір про визнання та виконання іноземних рішень, ратифікований Верховною Радою України, або за принципом взаємності, існування якого презюмується.

Багато держав, включаючи деякі європейські, – Естонія, Чехія, Італія, Угорщина та ін., – чиї судові рішення подаються до визнання та виконання в Україні, мають відповідний міжнародний договір про взаємну правову допомогу, укладений з Україною чи СРСР, правонаступником якого за цими договорами є Україна. Деякі держави, які не мають договорів про правову допомогу з Україною, є сторонами інших конвенцій, які передбачають визнання та виконання рішень. Так, наприклад, Україна та Португалія є сторонами Гаазької конвенції про визнання та виконання рішень, що стосуються зобов’язань з утримання 1973 року, Україна та Данія є учасниками Європейської конвенції про визнання та виконання рішень щодо опіки над дітьми та відновлення опіки над дітьми 1980 року та інші.

Оскільки Україна не укладала угоди про взаємну правову допомогу з більшістю розвинутих країн, визнання та виконання рішень багатьох іноземних держав здійснюється лише на основі принципу взаємності. Якщо відповідач ставить під сумнів існування взаємності, він повинен довести, що взаємності між Україною та державою винесення іноземного рішення не існує.

Судова практика свідчить, що, як правило, заявник надає докази того, що взаємність існує, не чекаючи заперечень боржника, проти якого вимагається визнання та виконання іноземного рішення, тобто заявник доводить, що судові рішення України були виконані в іноземній державі, суд якої видав судове рішення, яке має бути визнане та виконане в Україні. Доказами цього можуть слугувати:

  • копії рішень іноземної держави про визнання рішень українських судів;
  • факти, що рішення третіх держав визнавалися судами іноземної юрисдикції;
  • заяви про відсутність будь-якої інформації про те, що суди іноземної держави відмовлялися визнавати та виконувати рішення України;
  • інформація від українського посольства в іноземній державі або Міністерстві закордонних справ України про існування практики визнання та виконання рішень України в іноземній державі;
  • інформація про практику іноземної держави щодо укладення міжнародних договорів про визнання та виконання іноземних судових рішень, тобто чи має ця держава практику укладання таких договорів (як, наприклад, пострадянські держави) чи ні (наприклад, США), і зв’язок між такою практикою і принципом взаємності в іноземній державі. Так, США та Німеччина, наприклад, взагалі не укладають договори про визнання та виконання іноземних рішень. Обидві держави визнають і виконують іноземні рішення на основі принципу міжнародної ввічливості.

Іноземні арбітражні рішення визнаються та виконуються українськими судами, оскільки Україна є учасницею Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року (надалі «Нью-Йоркська конвенція») з 1960 року. Відповідно арбітражне рішення, винесене постійно діючим або ad hoc арбітражем, буде визнаватися та виконуватися в Україні без повторного розгляду справи по суті.

Підстави для відмови у визнанні та виконанні арбітражного рішення

Відповідно до Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» (надалі «Закон»), що відповідає Нью-Йоркській конвенції, у визнанні та виконанні арбітражного рішення може бути відмовлено на вимогу сторони, проти якої воно застосовується, тільки якщо ця сторона надає компетентному органу, від якого вимагається визнання та виконання, докази того, що:

  1. сторони в арбітражній угоді були згідно із законодавством, що застосовується до них, у певній мірі недієздатними, або ця угода не є дійсною відповідно до закону, що застосовується до неї за домовленістю сторін, або, у разі відсутності будь-яких вказівок, відповідно до закону країни, де було винесено рішення; або
  2. сторону, на яку посилається рішення, не було належним чином повідомлено про призначення арбітра або про арбітражне провадження або в іншому випадку вона не могла представити свою позицію; або
  3. рішення не стосується або не підпадає під умови арбітражного застереження, або містить рішення щодо питань, що виходять за рамки арбітражного застереження, за умови, що, якщо рішення з питань, поданих до арбітражу, можуть бути відокремленим від тих, що не були представлені, що частина рішення, яка містить рішення з питань, поданих до арбітражу, може бути визнана та виконана; або
  4. склад арбітражного органу або арбітражна процедура не відповідав угоді сторін, або, якщо така угода не існує, не відповідала законодавству країни, в якій відбувся арбітраж; або
  5. рішення ще не стало обов’язковим для сторін або було скасовано або призупинено компетентним органом країни, в якій або згідно із законодавством якої було винесено це рішення.

Крім того, Закон передбачає, що у визнанні та виконанні арбітражного рішення також може бути відмовлено, якщо компетентний орган країни, в якій вимагається визнання та виконання, вважає, що:

а) предмет спору не може бути вирішений арбітражем відповідно до законодавства України;

або

b) Визнання або виконання рішення суду суперечить державним інтересам України.

Підстави для скасування арбітражного рішення

Арбітражне рішення, прийняте в Україні Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України або ad hoc арбітражем, може бути скасовано протягом трьох місяців з моменту одержання. Підстави скасування арбітражного рішення, визначені в Законі, відповідають вимогам Нью-Йоркської конвенції. Процедура скасування арбітражного рішення використовується українськими боржниками як стратегія не допущення виконання арбітражного рішення.

Підстави для відмови у визнанні та виконанні іноземного судового рішення

Заява про визнання та виконання іноземного рішення не задовольняється, якщо:

  1. рішення іноземного суду ще не набуло чинності відповідно до законодавства держави цього суду;
  2. боржник не був своєчасно поінформований про іноземне провадження і не міг представити свою заяву про захист;
  3. справа повинна розглядатися виключно судами або іншими органами України;
  4. є рішення суду України, що набрало чинності, винесене у спорі між тими самими сторонами по тому ж самому предмету і на тих же підставах, що і іноземне рішення, або якщо в Україні існують судові процеси між тими ж сторонами, з тим самим предметом і на тих же підставах, які були порушені до початку судового розгляду в іноземному суді;
  5. строк позовної давності, встановлений міжнародними договорами України та ЦПКУ, який передбачає, що виконання іноземних рішень здійснюється протягом трьох років з моменту набрання чинності судовим рішенням, закінчився;
  6. предмет спору не підлягає судовому розгляду відповідно до законодавства України;
  7. виконання судового рішення може порушити інтереси України (питання публічного порядку);
  8. раніше було визнано та виконано рішення іноземного суду, винесене в спорі між тими самими сторонами з того ж предмету та на тих же підставах, що і в рішенні, виконання якого вимагається;
  9. у будь-яких інших випадках, передбачених законодавством України.

Цей перелік є вичерпним, тому ніякі інші підстави не можуть розглядатися як перешкода для визнання та виконання іноземного рішення.

Визнання та виконання іноземного рішення

Щоб отримати дозвіл на визнання та виконання іноземного рішення, заявник повинен подати до відповідного суду за місцем знаходження боржника:

1. клопотання визнати та виконати іноземне рішення;

2. копію іноземного судового рішення, затвердженого судом, та офіційний документ про набуття чинності цим судовим рішенням у разі, якщо це не слідує прямо з тексту самого судового рішення;

3. документ, що свідчить про те, що боржник був належним чином повідомлений про судовий розгляд. Україна є стороною Гаазької конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних чи комерційних справах 1965 року. В ході ратифікації Україна відмовилася застосовувати статтю 10 Конвенції, яка дозволяє використовувати різні способи повідомлення боржника про судовий процес та заявила, що належним є повідомлення через Міністерство юстиції України. Таким чином, належне повідомлення повинно бути здійснене відповідно до форми, яку можна знайти на сайті Гаазької конференції;

4. завірений переклад документів, зазначених у підпунктах 2 і 3.

Стратегія, яку часто використовують боржники

Однією з найбільш «улюблених» підстав українських боржників для відміни арбітражного рішення або відмови у визнанні та виконанні іноземного судового чи арбітражного рішення є нібито відсутність їх належного інформування про арбітраж або зарубіжне судове провадження (Rangedale Limited v. Авіаційна компанія Південні авіалнії; Trading Overseas Limited v. Маріупольський морський торговельний порт, ТОВ “Далмонд Трейд Хаус” проти “Металургійний завод” Дніпроспецсталь “, Arbug-Servise SRL проти Торгового дому” М’ясна весна “, Fabrika Tasm Transporterowych Wolbrom SA проти Публічного акціонерного товариства «Шахтний холдинг «Покровське», Altum Air Inc. проти авіакомпанія Роза Вітрів тощо). Ця підстава ґрунтується на твердженні боржника про те, що особа, відповідальна за прийняття поштових повідомлень, не отримувала будь-яких повідомлень про призначення арбітра або арбітражного розгляду, хоча в Законі зазначається, що боржник повинен бути повідомлений лише за адресою його комерційного підприємства.

Іншою стратегією, яка ґрунтується на неналежному повідомленні про процес, є посилання на відсутність повідомлень через Міністерство юстиції України за формою, передбаченою Гаазькою конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року.

Строк розгляду клопотання

ЦПКУ не встановлює чіткого строку, протягом якого має бути розглянутим клопотання про визнання та виконання рішення іноземного суду. Він має становити щонайменше два місяці. До внесення змін до ЦПКУ наприкінці 2017 року такі клопотання зазвичай вирішувалися протягом 3 місяців.

Виконавчі документи

На підставі рішення іноземного суду та ухвали про надання дозволу на його виконання український суд видає виконавчий лист, який вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів і подається на виконання.