Міжнародний комерційний арбітраж

Юристи, досвідчені в арбітражу

Міжнародний комерційний арбітраж є одним з найбільш популярних способів вирішення спорів, які виникають з зовнішньоторговельних контрактів і інвестиційних проектів. Українські компанії – експортери та імпортери – широко використовують цей спосіб вирішення спорів у своїй практиці. Спори за участю українських компаній розглядаються в різних арбітражних інституціях в Україні та за кордоном, а також арбітражами ad hoc.

У світі успішно діють десятки постійних арбітражних інституцій. Серед них можна виділити провідні інституції – світові центри вирішення спорів. До таких належать Лондонський суд міжнародного арбітражу, Арбітражний інститут Стокгольмської торгової палати, Міжнародний арбітражний суд Міжнародної торгової палати в Парижі, Міжнародний арбітражний центр Американської арбітражної асоціації, Китайська міжнародна економічна і торговельна арбітражна комісія, Міжнародний арбітражний центр Гонконгу та ін. До послуг цих арбітражних інституцій звертаються компанії з усіх регіонів світу – Європи, Азії, Америки. Разом з цими загальновизнаними світовими центрами міжнародного арбітражу діють і регіональні центри, такі як Віденський арбітражний центр, Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті РФ, а також десятки національних арбітражних інституцій, в тому числі Міжнародний комерційний арбітражний суд (МКАС) при Торгово-промисловій палаті (ТПП) України.Процедура розгляду спору в арбітражі простіша, зрозуміліша, логічніша і гнучкіша, ніж в державних судах. Така процедура в загальних рисах прописана в Регламентах арбітражних інститутів, які доступні на багатьох мовах (зокрема українською та російською). Рішення арбітрів у спорі є остаточним і оскарженню по суті не підлягає. Арбітражне рішення не може бути предметом перегляду по суті в державних судах будь-якої держави.Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 1958 р.), більш відома як Нью-Йоркська конвенція, учасницями якої є понад 150 держав, в т. ч. Україна, по-перше, зобов’язує кожну державу-учасницю визнавати юридичну силу арбітражних угод і, по-друге, визнавати обов’язкову силу арбітражних рішень і виконувати їх на власній території, що значно спрощує процес визнання і отримання дозволу державного суду на виконання рішень арбітражів практично в будь-якій країні світу.

Що повинні зробити компанії, які укладають зовнішньоторговельний контракт, щоб можливі суперечки між ними вирішувалися в міжнародному комерційному арбітражу?

1. Укласти арбітражну угоду

Якщо сторони на випадок виникнення спору (а від цього ніхто не застрахований, навіть найбільш добропорядний підприємець або компанія) хочуть, що б цей спір вирішувався в арбітражі, а не в державному суді тієї чи іншої країни, вони повинні укласти арбітражну угоду. Вона може міститися як в самому контракті (арбітражне застереження), так і може існувати у вигляді окремої угоди – арбітражної угоди. Відсутність такого арбітражного застереження або арбітражної угоди позбавляє сторони права звертатися до арбітражу!В арбітражній угоді повинно бути вказано повне і – що вкрай важливо! – правильне найменування арбітражного інституту, якому сторони домовилися передавати на вирішення свої можливі спори. Неправильне або неточне найменування такого інституту створює можливість оскаржувати дійсність арбітражної угоди або заявляти про її недійсність, що позбавить арбітраж права розглядати спір.

Крім цього, ми рекомендуємо при укладанні арбітражного угоди врегулювати такі аспекти «майбутнього» арбітражу:

  • (а) кількість арбітрів (один або три);
  • (б) мова арбітражного розгляду;
  • (в) обрати право певної держави, яке буде застосовуватися до спірного контракту та правовідносин, що цим контрактом встановлені (дійсність контракту, розмір і підстави відповідальності, розмір неустойки, порядок покриття збитків, терміни позовної давності і багато іншого).

Корисно знати: обираючи той чи інший арбітражний інститут, знайдіть його сторінку в Інтернеті, а в ній – Регламент цього інституту, в якому, як правило, міститься рекомендоване арбітражне застереження. Візьміть його за основу своєї арбітражного угоди!

Необхідно пам’ятати: арбітражна угода має бути укладена в письмовій формі. Це умова її дійсності! Укласти арбітражну угоду в письмовій формі можна як шляхом підписання єдиного документа (контракту, договору, угоди), так і шляхом обміну листами, в тому числі електронними, з однією умовою, що такий обмін зафіксує факт укладання сторонами арбітражної угоди.

2. Як ініціювати арбітражний процес?

Щоб ініціювати арбітражний процес зацікавлена ​​сторона повинна подати до арбітражного інституту, зазначеного в арбітражній угоді, позовну заяву (в деяких арбітражних інститутах цей документ називається «прохання про арбітраж»), додати до неї арбітражну угоду і сплатити реєстраційний збір (600 – 5 000 доларів США). Розмір реєстраційного збору встановлює інститут.При підготовці позову необхідно оцінити суть спору (правова кваліфікація), зважити всі сильні і слабкі сторони як своєї позиції, та й позиції іншої сторони, визначитися з доказами, які можна представити, обґрунтувати свою позицію посиланнями на міжнародні конвенції та національне право, узгоджене в арбітражній угоді, і вирахувати «реальну», з точки зору ймовірності задоволення, суму позовних вимог.Підготовка позовної заяви – один з найважливіших етапів арбітражного захисту прав позивача!При підготовці позовної заяви позивачу слід враховувати таку обставину: після прийняття позову до розгляду інститут зажадає від позивача сплатити арбітражний збір або внести аванс для майбутніх виплат гонорарів арбітрам і сплатити адміністративний збір інституту.

3. Сплата арбітражного збору (внесення авансів)

Розмір арбітражного збору (аванс на гонорари арбітрів і адміністративний збір) залежить від (а) суми позовних вимог та (б) кількості арбітрів (чим більше арбітрів, тим більше, до 3-х разів, буде розмір арбітражного збору). Розрахунок розміру арбітражного збору здійснюється відповідальним секретарем арбітражного інституту на основі спеціальних таблиць, які містяться в Регламенті цього арбітражного інституту.
Оскільки розмір арбітражного збору часто досить значний, позивачу при визначенні розміру своїх позовних вимог необхідно пам’ятати, що компенсації з боку відповідача підлягатиме тільки та частина арбітражного збору, яка пропорційна розміру задоволених позовних вимог.

4. Вибір арбітрів – одна з найвідповідальніших процедур арбітражу

Арбітри – це особи, яким сторони довіряють вирішити спір і ухвалити арбітражне рішення, яке буде остаточним. Ці особи повинні бути неупередженими, професійними, не пов’язані прямо чи опосередковано з іншою стороною (її засновниками, бізнес-партнерами тощо). Арбітрами можуть бути призначені громадяни будь-якої країни, авторитетні фахівці у праві міжнародної торгівлі (практики, вчені, адвокати).При виборі особи, яка буде призначена арбітром, необхідно (a) підібрати ряд кандидатур, кожна з яких не була б пов’язана з державами, до яких належать сторони; (b) направити кожному кандидату запит на предмет відсутності конфлікту інтересів і можливого зв’язку з протилежною стороною і предметом спору; (c) запросити інформацію про їхній досвід, спеціальні знання, володіння мовою, якою буде розглядатися спір, і (d) запросити згоду на призначення арбітром. Отримана інформація з цих питань дозволить зробити свідомий і обґрунтований вибір.Якщо склад арбітражу складається з трьох арбітрів, то кожна сторона призначає по одному арбітру, а вже два призначені арбітри узгоджують між собою кандидатуру третього арбітра – голову складу арбітражу.          

5. Вибір юридичних представників або радників

Оскільки у міжнародних комерційних арбітражах розглядаються спори з зовнішньоторговельних контрактів, сторони належать до різних держав, застосуванню при вирішенні спору часто підлягає право іноземної держави, а також норми міжнародних конвенцій, міжнародні торговельні звичаї, судова і арбітражна практика.Все це вимагає від юридичних радників і представників сторін знань міжнародного приватного права, порівняльного правознавства, основ іноземного права, міжнародних договорів в різних сферах міжнародного економічного співробітництва, володіти методами їх тлумачення і знати практику їх застосування. Важливе також володіння іноземними мовами.

6. Вжиття заходів забезпечення позову, поданого до арбітражу

Важливим аспектом правильної стратегії і тактики захисту своїх інтересів в міжнародному арбітражі є вжиття заходів забезпечувального характеру (арешт майна, що є предметом спору, заборона на вчинення стороною певних дій та ін.). І робити це необхідно на території держав, де знаходиться відповідач або його майно.

Вирішити це завдання можна декількома шляхами.

  • (a)        Звернутися до арбітражного інституту з проханням призначити надзвичайного арбітра, в компетенцію якого входить прийняття забезпечувальних заходів. Порядок призначення і повноваження такого арбітра відрізняються залежно від інституту. Сильно різняться строки і вартість розгляду заяв про забезпечення. У деяких інститутах надзвичайний арбітр взагалі не передбачений.
  • (b)       З проханням вжити заходи забезпечувального характеру можна звернутися і до складу арбітрів, який буде сформований сторонами. Вони також мають право вживати такі заходи. Але тут очевидно постраждає оперативність у прийнятті таких заходів, оскільки склад арбітражу буде сформований не раніше 1-2 місяців з дати прийняття позову до розгляду.Слід, однак, пам’ятати, що рішення як надзвичайного арбітра, так і складу арбітражу про вжиття забезпечувальних заходів, як правило, не можуть бути примусово виконані, наслідком чого може бути втрата активів відповідача і, як наслідок, неможливість виконання арбітражного рішення.
  • (c)        Найбільш ефективним способом забезпечити позов, поданий до арбітражу – це домогтися такого забезпечення в державному суді тієї держави, в якій знаходиться протилежна сторона або знаходиться її майно. При цьому спір може розглядатися в арбітражі в одній державі, а забезпечення позову необхідно отримати в іншій країні. Для проведення таких дій залучаються, як правило, місцеві юристи, і необхідно тісно співпрацювати з ними.

7. Розгляд спору по суті. Усні слухання, допит свідків, «допит» експерта з праві

Перед проведенням усних слухань у справі склад арбітражу проводить ретельну підготовку, даючи сторонам можливість представити свої доводи, докази та пояснення у справі, а також надати заперечення з приводу позиції, представленої іншою стороною. На цьому етапі склад арбітрів формує свою позицію по суті спору, яка в подальшому може бути відображена в арбітражному рішенні.

Тому цей етап – найважливіший! Для доведення своєї позиції необхідно задіяти всі можливі інструменти: письмові докази та їх пояснення, судову і арбітражну практику розгляду аналогічних справ, показання свідків там, де вони доречні, висновки (позиції) авторитетних юристів з питань права, що підлягає застосуванню, та багато інших. Особливо важливо піддавати аргументованій критиці позицію протилежної сторони, «дискредитуючи» її в очах арбітрів!

На фінальній стадії, у процесі проведення усних слухань, необхідно закріпити сформовану письмовими доказами та поясненнями позицію у справі. Виступ адвоката, відповіді на питання арбітрів, емоційна атмосфера і настрій можуть як упевнити арбітрів в їх позиції, так і похитнути її і викликати сумніви. Від того, який емоційний осад залишиться після слухань, багато в чому залежить і рішення щодо спору.

Адвокати «Юрзовнішсервіс» мають велику практику у міжнародному комерційному арбітражі, представляючи інтереси як позивачів, так і відповідачів в різних спорах в таких арбітражних інститутах як Арбітражний інститут Стокгольмської торгової палати, Віденський міжнародний арбітражний центр, МКАС при ТПП України, МКАС при ТПП РФ, арбітражах в Цюриху, арбітражах ad hoc.

Розумно вибудувана позиція, наші знання і досвід, активний і творчий підхід до кожної правової ситуації дозволяють нам разом з нашими клієнтами добиватися успішного вирішення спору.

Адвокати «Юрзовнішсервіс» представляли інтереси державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», «Крюківського вагонобудівного заводу» – великого і одного з найстаріших підприємств в Україні, Вінницького заводу «Кристал», «Дніпроспецсталь», компанії-переробника металобрухту «Демос», українсько-канадського спільного нафтовидобувного підприємства «Каштан Петролеум», іноземних інвесторів у спорі проти Калінінградського аеропорту (РФ), американську компанію Altum Air Inc. у спорі проти української авіакомпанії «Роза Вітрів» та багатьох інших.